АЛЬТЕРНАТИВНА (НЕВІЙСЬКОВА) СЛУЖБА

Зазначено ч. 1, 4 ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.»

Потрібно зауважити, що Конституція України не вказує, що право на альтернативну (невійськову) службу можуть мати тільки ПРИЗОВНИКИ під час строкової служби чи базової військової підготовки.

Крім того пункт 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» не запроваджує обмеження конституційного права на свободу совісті та віросповідання, та на підставі ч. 4 ст.35 Конституції України звертаюся до Вас із заявою про заміну військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою у зв’язку з моїми релігійними переконаннями, які не допускають користування зброєю.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов’язків. Заміна виконання одного обов’язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. Конституція України є частиною та основою законодавства України, яка має норми прямої дії.

Згідно Постанови КМУ № 2066 від 10.11.1999 р. «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», зазначено Переліком релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, саме, Євангельські християни та Євангельські християни-баптисти.

Згідно пункту 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», встановлено, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Але ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», жодним із 25 пунктів не застосовуються обмеження конституційних прав і свобод людини відносно віруючих баптистів.

Тобто протягом дії воєнного стану право громадян на свободу совісті і віросповідання, передбачене ст. 35 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» не обмежене.

Згідно п.4 ч.1 ст.27 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація бере участь в організації та забезпеченні заходів підготовки населення України до участі в русі національного спротиву та підготовці молоді до військової служби, сприяє проведенню призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу на відповідній території.

Розуміючи, що станом на зараз в Україні відсутній механізм правової реалізації конституційно закріпленого права на альтернативну (невійськову) службу для військовозобов’язаних під час мобілізації та воєнного стану в Україні, враховуючи правову природу інституту альтернативної (невійськової) служби та права на свободу обрання власного віросповідання, вважаємо за можливим та необхідне застосувати до осіб, які за своїми релігійними переконаннями не можуть виконувати військовий обов’язок, механізм правової реалізації, встановленого Положенням про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби як до військовозобов’язаного, затвердженого Постановою КМУ № 2066 від 10 листопада 1999 року за принципом аналогії закону та аналогії права.

Проте, практика правозастосування, яка склалася станом на початок травня 2024 року в Україні, показала, що осіб, які заявляють своє право на альтернативну (невіськову) службу та відмовляються нести військову службу притягують до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та призначають реальні покарання у вигляді позбавлення волі.

З позицією Верховного Суду можете ознайомитися тут.

Вирішувати чи іти шляхом відстоювання права на альтернативну (невійськову) службу залишається окремо за кожним віруючим, який сповідує пацифістські релігійній переконання, з урахуванням розуміння реалій сьогодення та усіх правових наслідків.